Були в Театрі Народовем на трьох актовій виставі “Mi?o?? na Krymie”. Це велике ядерне оповідання. Польське радіо говорить про неї:

“Любов в Криму” Єжи Яроцкєго в Національному Театрі є прикладом того, що деколи варто почекати навіть кільканадцять років, щоб могти зробити подання згідно з власними поданнями, а не згідно з тим, як його прийнято робити в даному моменті.

Під катом ще трохи опису цієї вистави.

Вистава складається з 3х актів, події яких відбуваються  на якомусь кримському курорті в різні часи. Щоправда, Крим там завжди російський, та й взагалі не відомо, навіщо там Крим. Перший акт відбувається в кінці 19-го сторіччя. Постійно говорять про вишневий сад, трьох сестер і рушницю на стіні,німець, якого навчають як розуміти слав?янську душу, а “поручшик” співає романс під гітару на чистішій російській мові. В кінці приходить Ленін, але йому говорять, що ще зарано робити революцію. Друга частина відбувається в радянські часи. Усі герої вже займають якісь місця в партії. Всюди Ленін, складні відносини тих часів, а також “донос за недонос”. Третя частина відбувається вже в якомусь фантастичному просторі початку перестройки. Усі чекають на човен з Америки, який має усіх врятувати, постійно час зупиняється, щоб прийшов Ленін і нам пояснив свої “сучасні” погляди. Братва ходить стріляти в один одного, а в кінці припливає  велика православна церков з американським прапором, а головний герой говорить свій Головний Монолог.

Така ось весела вистава, не впевнений чи хочу ще раз подивитися, але я її буду ще довго пам?ятати.