Як ви здогадалися, я вже майже тиждень як вдома. Можливості написати багато про концерт і мою коротку подорож до Німеччини поки що не маю, тому напишу трохи про цікаву річ, яку знайшов знову для себе показуючи місто моїм дорогим гостям.
Це місце мені показали багато років тому. Вокзал дитячої залізниці, яка, як виявилось називається не просто залізницею для дітлахів, а й ще «Малою донецькою». Деякий час ми мали надію колись потрапити на вокзал в такий момент, щоб потяг спускав пар, вже чекаючи на нас, а перед дверми стояли спеціальні люди з симофорамі і свистками, але нажаль поїхати якось не вдавалося. Нещодавно я став помічати, що вагони, такі самі як дорослі, тільки маленькі, почали зникати з колій, і взагалі, виник страх що дитяча залізниця вже дітлахам зовсім не цікава.
Але сьогодні під час прогулянки виявилось що все на місці, і все працює. Якщо цікаво, ось – розклад руху Малої Донецької Дитячої Залізниці:
- Травень, Вересень: Субота, Неділя
- Влітку: Четвер, П?ятниця, Субота, Неділя
Субота і неділя:
- 1 рейс – 12:20 — 12:45
- 2 рейс – 14:10 — 14:35
- 3 рейс – 15:30 — 15:55
Інші дні:
- Від ст. Піонерська до ст. Шахтарська: 11:40 — 11:48, 12:20 — 12:28, 14:10 — 14:18, 14:50 — 15:58, 15:30 — 15:38, 16:10 — 16:18.
- Від ст. Шахтарська до ст. Піонерська: 11:58 — 12:05,12:38 — 12:45, 14:28 — 14:35, 15:08 — 15:15, 15:48 — 15:55, 16:28 — 16:35.
Для тих, хто не в курсі, остання версія залізниці знаходиться в парку культури і відпочинку імені Ленінського Комсомолу. Цікаво, що попередня версія до війни знаходилася в парку культури і відпочинку імені Щербакова.
Виявляється, що залізниці вже 37 років. Її відкрили 19 травня 1972 року і навіть колись існувало 3 станції — «Піонерська», «Шахтарська» і «Перемога». Нажаль зараз останню зачинили, тому протяжність маршруту зараз складає 2,1 км. Щоправда, до остатнього часу “Шахтарська” виглядала теж не дуже гарно. Принаймні пам’ятаю що там був деякий смітник замість вокзалу. Зараз все чудово, станцію навіть огородили парканом з величезними залізними брамами. Але звісно доблесним дослідникам не було складно потрапити й туди:
Ну, й головне, про що треба сказати, це чудові супервірші всередині потягів. Наприклад про те, що їсти квитки — вередливо. Чи про те, що якщо “лушпєніть сємкі” прямо у вагоні, то можеш перевернутися на не дуже культурну людину. Або тварину.
А ще, для дітей на базі залізниці створені кружки: залізничний, музичний, краєзнавчий, театральний, «умілі руки» та навіть комп’ютерний.
(це я трохи додав статтю в Вікіпедію про залізницю, щоб усі були в курсі, яка вона кльова).
Так ось про що я? Про те, що треба якось зібратися усім, можна навіть усім донецьким твіттер-комьюніті, і прокотитися цією чудовою залізницею від пам’ятника любові Донецька до футболу до самої Гладковки і навпаки. Що думаєте?
Якби корисні посилання:
- Стаття в Вікіпедії
- Стаття на сайті Д. Сутягина «Дітячи залізниці СРСР»
- Стаття на сайті www.annet.dn.ua
P.S. Вони там що, з глузду з’їхали? Там тепер якась нова дорога, машини їздять! Мости! Раніше там ніби ліс був, і бабусі кізочок вигулювали. Я що, такий старий?
Leave a Reply