Я вже досить давно не писав в цей бложек, але ось знайшлась чудова тема, якою я можливо почну новий сезон.

Десь в початку цього року мені потрапилась цікава інформація: в місті відкрився новий музей електротранспорту. Та й ще не просто один музей, а відразу два музеї. Один – стаціонарний, а другий – пересувний. Якщо про останній якусь інформацію можна було б знайти, то про музей звичайний майже нічого не було чутно.

Спочатку розповім про музей на колесах. Цей музей знаходиться всередині тролейбуса. Кажуть, що стіни його оформлені різноманітними фотографіями з життя Тролейбусного Депо, а на вихідних чарівна Марія Кайряк особисто його веде й розповідає екскурсії. Марія, до речі, і є автором цієї частини музею, зараз їй 19 років, і вчиться вона в Харківській Національній Академії. Але ось життя своє зв’язала з тролебусами саме тут. Знайти цей тролейбус можна на 8му маршруті, а на вихідних – на другому.

Ну, а моя розповідь про іншу частину музею – наземну. Музей відкрили в ніч з 31го грудня на 1 січня. Саме в цю ніч, в далекому 1940му році почали ходити перші тролейбуси в нашому місті. З  тих часів тролебуси сильно змінилися, хоча пам’ять про перший “випуск” Донецького Депо збереглася в цьому музеї.

Музей насправді невеличкий, можна сказати, це одна кімната, з шматочком тролебуса (несправжнім) в якості оформлення кімнати, ну і купою різних експонатів. В якості екскурсовода в музеї працює секретар директора Депо, а коли я прийшов подивитися на залишки старих часів електротранспорту, сам директор зайшов привітатися.

В музеї можна побачити багато старий фотографій Донецька, з різними троліками усіх часів. До речі, шкода, що старих круглих тролейбусів вже нема.  Також там присутні моделі більш-меньш сучасних тролейбусів, різноманітні нагороди, форма, і інша атрибутика електротранспорту. Ну й головне, це саме тітонька-секретар-екскурсовод, яка багато років вже працює в депо, знає все про життя всередині, про тролейбуси, їх організацію і роботу. До речі, закликає усіх працювати водієм троліка: за 6 місяців вас навчать водити тролейбус, та й ще стипендію платитимуть.

Потрапити в музей не дуже складно. Треба доїхати до зупинки “Автомагазин”. Наприклад, тролейбусом номер 8 з Проспекту Мира. Потім або протись трохи ліворуч, або, якщо у вас нема бажання довго гуляти, можна проїхати 2 зупинки 11м маршрутом тролейбуса і потрапити в Депо 2. (про всяк випадок ось адреса: г.Донецк, пр.Красногвардейский, 42)

Тепер найскладніша частина: як потрапити всередину? Спочатку треба піти на прохідну. Вона знаходиться біля другого в’їзду в Депо. Там треба пояснити, що ви хочете потрапити в музей. Охоронець зателефонує “куди треба”, і після вияснень між охоронцем, диспетчером та директором музею видасть вам пропуск. Тут починається найцікавіше. Вам треба піти прямо від виходу з прохідної в тролейбусний цех. Саме там ремонтують хворих тролейбусів. Це вже дуже цікаво, можна подивитися як там все влаштовано, принаймні у мене ніхто нічого не питав. В цеху треба знайти вихід праворуч, за яким ховаються сходи на гору, якими ви прийдете на другий поверх, де саме й знаходиться музей. Варто звернути увагу на фотографії на стінах: дуже цікаві фотографії Донецька різних часів. Ось і все, ви в музеї.

Ну, а тепер роблячи висновки, серед мінусів хотів б відмітити той факт, що музей не дуже великий, а ось плюсів, набагато більше: це й історія тролейбусного депо, і унікальна можливість подивитися на цех депо і можливість поспілкуватися з людьми, які добре на цьому знаються.

Ну, й враховуючи те, що вони дуже усіх кличуть, я теж, приєднуюсь, і запрошую усіх в цей музей екологічно чистого транспорту. І закликаю усіх обов’язково залишити запис в журналі відгуків.

(а ось ще точка зору іншого відвідувача цього музею)

Ну й як завжди, трохи фоток: